Російська православна церква (РПЦ) безапеляційно підтримує війну Росії проти України. РПЦ бере участь у депортації українців із тимчасово окупованих територій і збирає кошти на допомогу російській армії. Патріарх Кирило вважає, що загибель російського солдата на цій війні дає йому змогу позбутися всіх гріхів. Йому радо вторить Українська православна церква (УПЦ МП), що перебуває в канонічному зв’язку з РПЦ. Агітпроп неодноразово посилався на релігію, щоб виправдати російське вторгнення в Україну.
Задовго до навіть 2014 року Кремль застосовував проти українців небезпечну зброю — м’яку силу релігії. Йдеться про здатність впливати через переконування й аргументацію, а не через примус чи насильство. Російська православна церква — один із різновидів м’якої сили, а посилення її релігійної переваги служить геополітичним цілям Кремля.
Частина українських кліриків систематично підіграє російській пропагандистській машині. Згадаймо одіозного Пашу Мерседеса, митрополита Української православної церкви, який називав повномасштабне вторгнення Росії «війною Америки й Росії до останнього українця», радів окупації Херсона, а також висловлювався в унісон з російською пропагандою, що нібито російські війська «лупанули по тих лабораторіях американських в Києві і Одесі, що аж від них пил розлетівся…».
Російська пропаганда часто зображує прихожан та священнослужителів Української православної церкви (УПЦ МП) як «мучеників за правду», яких в Україні переслідують за релігійною ознакою. Росія прагне викликати сильні почуття до «постраждалих» вірян (співчуття, симпатію) і лють до їхніх «гнобителів». Цю тактику пропагандисти часто використовують, щоб відвернути увагу від власних неправомірних дій та демонізувати опонентів. Приміром, президента Зеленського та його «безбожну» політику щодо УПЦ російський агітпроп порівняв із «проявами диявола».
Агітпроп намагається дискредитувати своїх «конкурентів» — Православну церкву України: таврує їх «розкольниками» й усіляко підважує їхній авторитет. Політика України щодо УПЦ буцімто продиктована Пентагоном, який навмисно намагається розплодити всілякі секти, культи, езотеричні вчення магів, чарівників та екстрасенсів, адже цими «релігійними суб’єктами» легко керувати. Приміром, їх можна змушувати здійснювати «терористичні акти» на Кримському мосту чи території Росії. Цей пропагандистський прийом покликаний відвернути увагу від реальної ситуації, приховати справжні причини й наслідки, натомість нав’язати конспірологічні версії.
Усі ці пропагандистські прийоми покликані створити ілюзію релігійного громадянського конфлікту в Україні як для інших держав, так і для самих українців, розколоти їх за релігійною ознакою. Хоча насправді все це є добре зрежисованим у Москві спектаклем. Останні опитування громадської думки переконливо свідчать, що українці це розуміють: 78 % громадян вважають, що держава тією чи іншою мірою має втрутитися в діяльність Української православної церкви Московського патріархату. Серед них 54 % вважають, що ця релігійна установа має бути повністю заборонена в Україні.
