Травма, несумісна з життям забрала назавжди батька у своїх дітей, чоловіка у дружини, сина у своїх батьків. Засмучені втратою не лише рідні і близькі, його загибель – смуток і журба для друзів і побратимів, – пише Доба.
Починаючи з 2016 року, Петро проходив військову службу за контрактом. Він не залишився осторонь, коли розпочалась повномасштабна війна, це був його обов’язок перед батьківщиною, це було його рішення. Він хотів, щоб діти жили в мирній країні, щоб їх життю більше ніколи нічого не загрожувало. Так і буде….
Герої не вмирають, вони живі, доки ми пам’ятаємо. У цей важкий час приносимо щирі співчуття сім’ї та рідним, розділяємо Ваш біль та схиляємо голову в глибокій скорботі.
