«Там, на дев’ятому поверсі, де коричневі двері, була моя кімната. Там у мене було велике ліжко та багато іграшок. Там був мій телефон. Але все зруйнувала бомба. Тепер іноді можна знайти рештки наших речей під будинком, якщо їх зносить вітром»
Авіабомба зруйнувала одразу всі дев’ять поверхів будинку. І хоча Вероніка бачить свою кімнату, дістатися до неї неможливо. Дівчинка та її батьки вижили завдяки тому, що за пів дня до авіаобстрілу покинули дім і ховалися від танкових боїв у сусідів.
«Коли починається війна, потрібно одразу тікати… тікати з міста, де стріляють. Мої хрещені батьки залишилися в Бородянці й загинули. Троє їхніх дітей загинули також»
Смерті, втрати та руйнування зачепили майже кожну родину в Бородянці. Вероніка та її батьки мусили на декілька місяців стати біженцями та повернулися в місто тільки тоді, коли бої припинилися.«Ми довго чекали, поки місто розмінують, розберуть завали будинків та витягнуть з-під них тіла загиблих», — розповідає дівчинка. Зараз вона з батьками, тіткою та двома собаками мешкають разом в одній кімнаті соціального житла. Родина чекає на квартиру, яку держава обіцяє надати за програмою допомоги постраждалим від війни. Але квартиру вони отримають тільки навесні, а поки живуть у тісноті.
«Як і будь-яка дитина (та й доросла людина), я хочу мати свою кімнату, де буде тепло та достатньо місця, щоб гратися і вчити уроки. Ще мрію, щоб мама дозволила забрати хоча б одну кицю в дім, коли він знову в нас буде»
Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) та партнери постійно працюють над розширенням програм із порятунку життів дітей та їхніх родин в Україні: забезпечують малечу навчальним приладдям, надають психологічну та психосоціальну підтримку, а також речі першої потреби та медикаменти у найбільш постраждалих регіонах.ЮНІСЕФ підтримує вразливі сім’ї взимку, забезпечуючи їх необхідними теплими речами та надаючи грошову допомогу.
