«I love Ukraine» — малюнком із таким написом розпочала нашу розмову моя десятирічна співрозмовниця Єлизавета Штангрет. Дівчинка проживає у Сполучених Штатах Америки із самого народження. Її батьки — родом з Тернопільщини — переїхали туди більше десяти років тому. Хоч Єлизавета відвідує американську школу, та все ж батьки дбають, щоб дочка якомога більше знала про українську культуру та й власне Україну. А тому, окрім основних занять, дівчинка відвідує суботню українську школу, «Пласт», українські танці та співи. Ми вирішили розповісти нашим читачам на прикладі Єлизавети, як навчаються наші українські діти в американських реаліях. Публікацію підготуваля Зоряна Мурашка з vilne.org.ua
Яка вона, американська школа?
У Сполучених Штатах є кілька типів шкіл: державні, приватні, серед яких і спеціалізовані, і прогресивні. У кожній навчання відбувається по-різному. Єлизавета навчається у 4 класі приватної школи Our Lady of Pompeii School в Нью-Йорку. Цей навчальний заклад діє при католицькій церкві. А тому жоден день у школі не розпочинається без попередньої молитви. Та й правила там доволі суворі.
— О 7.50 ми вже повинні бути в школі, — розповідає Ліза. — В цей час усіх учнів впускають у школу, і вона закривається. Якщо прийдемо із запізненням, отримаємо так званий листок-запізнення. Надалі це погано відіб’ється на навчанні. Адже ці дані вносять у твою базу. Тому слід приходити вчасно.
За кожним учнем щодня приїздить шкільний автобус. З району, де проживає Ліза, автобус забирає двох дітей. Це мінімальна кількість учнів на одну зупинку, яка потрібна для того, щоб автобус міг приїхати за дітьми.
Навчання у школі триває до третьої години дня. Цікаво, що перерв між уроками немає. Тобто відсутній чіткий поділ навчального дня на уроки й перерви. Один урок змінює інший. До того ж якийсь предмет можуть вивчати півтори години, інший — півгодини. Конкретно виділеного часу немає, все на розсуд вчителя.
— У нас є тільки одна велика перерва, під час якої ми маємо час на обід та відпочинок на вулиці. Але поруч із нами завжди є вчителі, — каже дівчинка.
Звертаю увагу, що в класі Єлизавети лише 15 учнів. Максимально допустима кількість для американської початкової школи — 22—24 учні. Цей момент, до слова, було б непогано врахувати й для української початкової освіти. У наших класах допускається аж 30 дітей. Окрім того, кожен школяр в американській школі має окрему парту, але часто їх з’єднують і ділять дітей по групах.
Щодо домашнього завдання, то в цій школі його задають щодня. Тільки один цікавий момент: книжки й зошити діти зберігають не вдома, а у школі. І беруть додому після занять ті, які потрібні їм для виконання домашнього завдання. Як зауважила мама дівчинки Світлана, в кожній школі ситуація з домашнім завданням різна.
— У прогресивних школах домашнього немає взагалі, а є і такі, в яких дають завдання, що слід виконати упродовж тижня. Раніше Ліза навчалася у public-school (громадська, державна школа. — З. М.), то там давали домашнє завдання на весь тиждень. І ти самостійно коригуєш час, коли можеш його зробити, — розповіла жінка.
Серед предметів, які вивчає у школі Єлизавета, — читання, англійська та іспанська мови, математика, релігія, малювання, фізкультура, музика, наука (основи географії, біології, хімії, фізики) та наука про суспільство. Доволі часто діти виконують творчі проекти. До прикладу, нещодавно Ліза створювала проект про полювання індіанців для предмета наука про суспільство. І варто лише глянути, як творчо й майстерно відтворено цю тему. На макеті розміщені і фігурки мисливців, і диких тварин, з гілочок дерев та каміння зображені умови, в яких полювали індіанці. І подібних проектів, каже Ліза, в них багато.
Щодо вартості навчання дітей у приватних школах Америки, то вона різна. Католицька школа, яку відвідує Ліза, вартує більше шести тисяч на рік. Однак, якщо дитина гарно навчається, то може отримати знижку. Частину коштів оплачують спонсори, які підтримують успішних учнів. Оскільки Єлизавета є однією з найкращих учнів у класі, вона також отримує знижку на навчання.
Варто зауважити, що американська школа включає 12 років навчання. Від першого по п’ятий клас — початкова школа, шостий-восьмий — середня, дев’ятий-дванадцятий — старша. Після початкової школи дитина має складати іспити у своєму навчальному закладі чи інших, в яких вона хотіла б навчатися. Тільки так вона може вступити до середньої школи. Така ж сама процедура і при вступі до старшої школи.
Про українські свята не забувають
А тепер розповім вам про українське навчання в Америці, а саме про суботню школу. Попри те, що діти ходять сюди лише раз на тиждень, українці приділяють значну увагу цьому навчанню. Адже це допомагає дітям не забувати рідної мови, культури й традицій. Більше того, вони мають змогу спілкуватися з іншими українськими дітьми.
Єлизавета відвідує українську суботню школу при церкві Святого Юра. Сюди ходить чимало українських дітей. Світлана Штангрет каже, що навчання в цій школі дуже схоже на українське. А Ліза додає: «Українська школа дуже відрізняється від моєї американської. Після кожного уроку в нас перерва. Коли заняття закінчується, в школі лунає дзвоник. Також на початку і в кінці навчального року в нас є свято Першого й Останнього дзвоника».
У цій школі діти відзначають Шевченківські дні, ставлять концерти на Різдво й Великдень, готують вертепи та гаївки. Не забувають святкувати й український день Святого Миколая. Я мала змогу переглянути декілька відео з виступів дітей. Не можу передати відчуття, коли десятки українських діточок у вишиванках співають наші колядки далеко за океаном. Тільки усвідомлення того, що це відбувається саме в Америці, далеко від рідного дому, змушує серце битися частіше.
Діти вивчають у цій школі українську мову та літературу, українознавство, історію, релігію та музику. Запитую в мами дівчинки, чи безплатним є таке навчання. На що отримую відповідь: тут немає нічого безкоштовного. Так би мовити, хочеш бути українцем — будь за гроші.
Субота — для України
Після занять в українській школі героїня нашого матеріалу поспішає у «Пласт». Це скаутська українська організація, яка допомагає патріотично виховувати молодь, вчить її дотримуватися християнської моралі, бути свідомими громадянами національної та світової спільнот.
Єлизавета розповідає, що час у «Пласті» проходить доволі весело. З ними займаються старшокласниці, до того ж повністю на волонтерських засадах. Вони граються і виконують різноманітні завдання, за що отримують значки пластунів. Часто діти готують різні концерти й вистави. Ось тепер працюють над виставою «Костюмівка».
— Обов’язковою умовою зарахування до «Пласту» є вивчення української мови, — зауважує Світлана Штангрет. — Це може бути будь-яка українська школа чи уроки з репетитором. Але дитина повинна володіти українською.
Невід’ємна складова скаутської організації — табори. В цей час пластуни живуть у лісі й беруть участь в розважальних і навчальних курсах під назвою «Вмілості». Вони мають можливість навчитися виживати в лісі, пустелі, опанувати такі навички, як куховарство, їзда на велосипеді, фотографія, картографія, співи та багато інших. «Пласт» допомагає дітям стати самостійними.
Субота Єлизавети Штангрет повністю присвячена українським заняттям. Тому «Пласт» — не кінцева зупинка її суботнього дня. Опісля нього дівчинка відвідує українські танці. Відомий в Америці український танцювальний ансамбль «Сизокрилі» навчає обрядових танців наших дітей від шести років. Часто їхні виступи можна побачити на українських фестивалях у США.
Окрім українських танців, Єлизавета вивчає і національні пісні. Адже відвідує український хор «Молода думка», який відзначається особливою популярністю в Штатах. До речі, першого березня вони виступали на концерті національної мови у штаб-квартирі Організації Об’єднаних Націй у Нью-Йорку. І «Молода думка» представляла Україну.
…Як бачимо, у великій Америці є своя маленька Україна. Наші діти знають про рідну культуру, не тільки вивчають, а й розвивають і примножують її. Більше того, багатьом із нас не завадило б повчитися в цих дітей любові до рідної країни.
