Свято-Миколаївський собор у Кременці буде туристичною локацією. Додати її до туристичного маршруту планують у 2024 році, коли відреставрують собор на Тернопільщині. У листопаді 2023 року з пам’ятки архітектури виселили громаду Української православної церкви московського патріархату. Після попередніх користувачів із собору зникли ікони 19 століття та церковна атрибутика.
Про це Суспільному розповів керівник Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника Василь Ільчишин.
Василю, яка зараз ситуація із пам’яткою, над чим працюєте?
Ми вже завершили інвентаризацію собору, келій, дзвіниці, тобто все майно, яке тут знаходиться, проінвентаризовано, зараз складаємо ще акт технічного стану самих споруд, тобто будівель. А все внутрішнє майно рухоме, як ці ікони, утварь, яка залишилась в храмі, ми вже склали списки й знаємо, що є, чого немає.
Які результати інвентаризації?
Інвентаризація проведена за кількома пунктами, по тих предметах, які є складовою пам’ятки — це іконостас, інші складові, ікони, їх технічний стан. Ікони, які залишились, які найцінніші в цьому храмі — це ікона Онуфрія XVIII століття, копія ікони Богородиці Почаївської коронована теж XVIII століття, вони в незадовільному стані. Ікона відлущена, потріскана, бракує елементів. Зараз є чотири основні ікони, над якими ми працюємо. І вже складаємо комплексну програму, щоб надалі провести реставрацію, консервацію їх і відновлення, бо в такому стані вони не можуть зберігатися.
Вони в незадовільному стані через те, що останній користувач погано про них дбав чи тому, що з XVIII століття погано збереглися?
З XVIII вони в ідеальному стані не можуть бути, але є банальний якийсь метод догляду та якихось консерваційних робіт, а тут цих ікон взагалі консерваційні й реставраційні роботи не торкалися останнім користувачем, тобто вони не доглядали, скажімо так, належним чином. У результаті ікони почали розтріскуватися, відлущуватися. Це банальний недогляд і недбалість з боку останніх користувачів.
Яка цінність цих ікон і чи є в нас майстри, які здатні правильно їх відреставрувати?
Вони мають цінність якусь матеріальну, але вони з точки зору мистецтва й історії, то вони є безцінними. Ікони є складовою храму, вони тут були споконвіку. Зараз ми працюємо, складаємо програму з національним реставраційним центром, філія якого є в Києві, і вже з київськими майстрами, художниками-реставраторами, працюємо над тим, щоб розробити комплексну програму, біля собору облаштовуємо приміщення під майстерню і вже з наступного року хочемо запустити програму, щоб тут на місці, не вивозячи у Львів чи в Київ ці ікони, займатися їх реставрацією і консервацією.
Це звична процедура — реставрація на місці чи зазвичай речі перевозять для реставрації?
Є речі, які перевозять, але можливо також проводити роботи на місці. Це є не класичний музей, який має якісь відповідні приміщення обладнані, фондосховища, це заповідник і плюс це сакральна пам’ятка. Можливо вивезти, але це транспортні затрати, супровідні документи, страхівка. Простіше запросити реставраторів сюди, дати їм усі умови, щоб вони тут зробили ці роботи.
А скільки потрібно грошей, щоб провести реставрацію, і хто її фінансуватиме?
Ми розглядаємо кілька варіантів. Це можна зробити шляхом державних програм, а можна і через ґрантові програми. Зараз ми працюємо над комплексною програмою на написання ґранту, щоб отримати кошти на реставрацію тих ікон.
Скільки приблизно потрібно?
Я думаю, не менше, ніж півмільйона гривень. У нас тут є багато ікон, які потребують реставрації. Окрім цих чотирьох, можна включити й інші. Це такий процес довгий і коштовний. Це дерево, поліхромія, є позолота на іконах. Треба відновлювати позолоту, знімати пізніші нашарування фарб, оригінальними матеріалами відновлювати, плюс консерваційні речі дорого вартують.
Розкажіть про історію цього собору та як він потрапив до російської церкви?
Собор був побудований як костел в XVI столітті. Бона Сфорца, яка жила в Кракові, сама вона була італійкою, але дружиною польського короля Сигізмунда І, дала кошти на будівництво цього костелу. Це був костел францисканців. Пізніше цей костел розбудувався в собор у XVIII столітті. Ось ці бокові нефи були добудовані у XVIII столітті. Це все була територія Речі Посполитої, Російської імперії тоді ще не було, але після трьох поділів Польщі, Речі Посполитої, в кінці XVIIIстоліття територія Волині відійшла до Російської імперії. І почались утиски вже римо-католицького, греко-католицького населення. Потім відбулось виселення римо-католиків і греко-католиків з їхніх храмів. Це із Миколаївського собору цього, на той момент це був костел, і з Лаври так само були виселені ченці василіани. І тоді вже в 1832 році якраз на свято Миколая, 6 грудня, відбулося перше російське богослужіння в цьому храмі і освячення його на Миколаївський собор.
Майже 200 років тому відбулась служба російською мовою якраз на Миколая і символічно, що знову цього року на Миколая велась служба українською мовою. Чи можете це назвати такою невеликою перемогою для нас?
Це було дуже знаково, що окупація росіянами собору саме відбулась на свято Миколая 6 грудня 1832 року. І перша служба вже українська відбулась у 2023 році, ось нещодавно, 6 грудня. Тобто, це майже 200 років. Якщо точніше, то 191 рік цей собор був, скажімо, під окупацією росіян московського патріархату.
Як довго йшли до того? Як працював заповідник для того, щоб повернути цей храм українській церкві?
Юридично, оця вся процедура зайняла майже рік часу.
Ми, власне, спілкувалися з вашим заступником, який розповів нам трішки юридичних деталей. Як розповів заступник директора Кременецько-Почаївського державного історико-культурного заповідника Ігор Деревінський:
Згідно з умовами договору, який був заключений на основі постанови, вони були повинні, у зв’язку із закінченням строку, повернути дану пам’ятку архітектури назад в заповідник, оскільки він є уповноваженим власником майна Міністерством культури та інформаційної політики на праві оперативного управління. Заповідник був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав. Тобто подали віндикаційний позов про повернення майна з чужого користування, у зв’язку із закінченням строку дії договору. Надалі рішеннями судів першої інстанції, тобто господарського суду Тернопільської області було зобов’язано повернути Миколаївський собор з келіями, тобто пам’ятку архітектури національного значення, назад у заповідник. Подали вони апеляційну скаргу, однак Західний апеляційно-господарський суд залишив в силі рішення першої інстанції. З цими ж висновками релігійна громада не погодилася і подала касаційну скаргу. Однак Верховний суд їхню касаційну скаргу 4 грудня не задовольнив і залишив в силі всі ті висновки, які були ухвалені та встановлені судами попередніх інстанцій. Надіслано лист-прохання повернути добровільно це майно на підставі рішення суду. Релігійна громада добровільно це не бажала виконувати, ігнорувала наші листи. У зв’язку з чим, ми надалі звернулися в державну виконавчу службу, щоб вони виконали це рішення примусово. У зв’язку з чим, державні виконавці 30 листопада здійснили повернення цього майна в примусовому порядку.
Але після того, як російська церква покинула це місце, є певні наслідки, тобто, дещо вони забрали з собою, знаю.
Так, ми якраз зараз завершили інвентаризацію майна рухомого. І ми стоїмо в оцій бічній каплиці. Її ще називать права нефа. І тут якраз видно, що бракує два кіоти та ікони, які вони перед виселенням вивезли з цього храму. Ну, звісно, там більше речей вивезли, але саме в цій каплиці стояли два отаких дерев’яних кіоти великих та ікона Белзької та один великий дерев’яний кіот XIX століття з іконою Юрія Змієборця.
Чи є якась можливість повернути ці речі?
Ми будемо добиватися законним, юридичним шляхом, аби попередній користувач цього собору повернув незаконно забрані предмети з цього храму. Бо це є твори мистецтва. Вони є невіддільною складовою цього храму. І ми розпочнемо процес повернення, точніше зобов’язання їх до повернення цих предметів.
Що зараз із храмом? Тобто він вже має свого настоятеля? Він вже повністю працює як український храм?
Договір наступної оренди з новою парафією якраз в процесі роботи, але вже зараз на грудень парафія подала графік богослужінь. І ми через Міністерство культури, оскільки це є об’єкт Міністерства культури, погодили цей графік. Надали дозвіл на богослужіння у святкові та вихідні дні до кінця року. А вже з наступного року будемо, відповідно, такий самий графік погоджувати.
Скільки заповідник має отаких пам’яток і що зараз із ними?
Заповідник має тут, через площу, Преображенський собор XVIII століття. Там теж відбуваються богослужіння українською мовою. Жіночий монастир Богоявленський, по якому ще зараз йдуть судові процеси. Плюс комплекс споруд Почаївської лаври.
Які маєте плани в заповіднику на 2024 рік?
У нас є великі плани, бо цей собор з великою історією. Він насичений і матеріальними такими цікавими речами, предметами. Тут можна взагалі окремий туристичний маршрут пропонувати по собору, по комплексу споруд, бо окрім собору, є ще келії, дзвіниця. На дзвіниці є чудовий оглядовий майданчик, де відкривається гарна панорама на місто. Але необхідно привести до порядку технічний стан будівлі, відремонтувати сходи, щоб туристам було безпечно туди підійматися. І ми якраз на 24-й рік плануємо в цьому напрямку працювати. Тобто це відкриття нових туристичних маршрутів і вдосконалення тих маршрутів, які були раніше розроблені. І, зокрема, включення комплексу споруд Миколаївського собору в цей туристичний маршрут. Хочемо обладнати реставраційну майстерню, створити фондосховище, бо є багато предметів, які не будуть в соборі, а будуть у фондах зберігатися, які потребують реставраційних робіт. Крім того, ми ще хочемо відкрити при соборі таку кімнату музейну, де будуть представлені якісь речі певні: фрагменти старого іконостасу, давнішого, ми знайшли його тут. І де буде розповідатися історія цього комплексу Свято-Миколаївського собору.
Що потрібно для того, аби реалізувати ці плани, окрім ремонтних робіт?
Це ще фінанси в першу чергу, це і кадри, і час певний потрібний, щоб це все реалізувати. Але в нас є вже чіткий план дій і ми вже, як то кажуть, будемо рухатися до того. Я думаю, ми це на 2024 рік зможемо зробити.
Що стосується фінансів, чи є якісь державні програми, щоб допомогти? Або, можливо, громада спроможна долучитися до цього?
Може і громада до цього долучитися, можливо і через державні програми якісь, і через грантові кошти. Ми будемо розглядати різні програми, пропрацьовувати різні варіанти. А там вже в процесі побачимо, за які це кошти буде реалізовуватися. Є внутрішні резерви, але цих коштів, звісно, не вистачить. І, скоріше за все, ми будемо орієнтуватися на якісь державні програми і на грантові кошти.
Яке значення має ця пам’ятка для нашої області, порівняно з іншими такими храмами?
Ця пам’ятка не тільки в межах нашої області, але і в межах всієї Центрально-Східної Європи має велике значення, бо тут, на цій пам’ятці, простежена вся історія від XVI століття до сучасності. Ми бачимо історію ще до утворення Речі Посполитої, які тут події відбувалися, як виникав цей собор, потім період Речі Посполитої, потім її розпад, потім Російська імперія, незалежна Україна і навіть сучасні події теж відбилися на цьому соборі. Тому цей собор — це така невеличка ілюстрована енциклопедія історії України в контексті історії Європи.
Скільки в нас є таких храмів, такої давнини і такої історії?
В області в нас є багато храмів, але от саме костели XVI століття — їх є менше і значна частина в стані руїн. А цей костел трансформувався потім у храм православний. І зараз він функціонує як собор православний, тому, він добре зберігся до наших днів, він має автентику якусь. Таких храмів небагато.
Нагадаємо, договір на безоплатне користування собором завершився 12 лютого 2023 року. Представники московського патріархату, попри рішення суду покинути споруду, цього не робили.15 червня господарський суд ухвалив рішення повернути Миколаївський собор з келіями XVI-XVII століть Кременецько-Почаївському державному історико-архітектурному заповіднику. Тоді представники московського патріархату подали апеляцію. Загальна площа 1 756 квадратних метрів. Також 2 жовтня Західний апеляційний господарський суд підтвердив рішення Господарського суду Тернопільської області від 15 червня 2023 року.
30 листопада виконавча служба примусово повернула Миколаївський собор у власність держави. Після відмови представників Української православної церкви московського патріархату добровільно покинути приміщення, в собор прийшли судові виконавці та поліцейські.
ДепутатиТернопільської обласної ради 30 листопада, під час засідання сесії підтримали і скерували звернення щодо повернення державі споруд Миколаївського собору в місті Кременці з незаконного користування УПЦ (МП).
6 грудня у Миколаївському соборі на Тернопільщині відбулося перше богослужіння ПЦУ.
29 грудня предстоятель Православної церкви України митрополит Епіфаній прибув на Тернопільщину і вперше очолив службу Божу в Свято-Миколаївському соборі в Кременці.
Прокоментуйте