Вісім років тому до національного парку «Сколівські Бескиди» з Німеччини та Австрії привезли 11 волохатих бізонів. Зараз їх вже 33
Десятиліття тому зубри опинилися на межі вимирання, проте спільними зусиллями лісничих та екологів вдалось запобігти зникненню цього виду. Зараз чисельність тварин стрімко зростає. За мешканцями національного парку спостерігала журналіст «ВЗ»
У національному природному парку «Сколівські Бескиди» поповнення — до стада приєдналось 5 зубренят. З них лише один самець. Лісничі за малятами пильно стежать, однак зізнаються, що не завжди вдається зрозуміти хто є хто.
«Молодняк імен немає. Імена мають тільки ті, яких привезли з-за кодону. Зараз тварин нереально розрізнити, щоб імена дати…», — розповідає помічник лісничого Майданського лісництва Василь Головчанський .
До лісничого угіддя табун ходить годуватись. Дістатись туди можна лише на позашляховиках. Біля підніжжя гори із зубрами простяглось село Майдан. Звідти місцеві возять туристів до зубрів на «Нивах» та «Уазах».
Дорога небезпечна: близько 6 кілометрів по непрохідному снігу повз обриви. В кінці маршруту «мисливська» хатинка. Саме до цієї садиби приходить ватага зубрів щодня, знають — тут буде чим поживитись.
Малі зубрики харчуються здебільшого молоком. У дорослих раціон багатший. Їх годують соковитими кормами — капустою чи буряком, а також комбікормом і сіном.
У зубрів матріархат. Головна у них зубриха Тошка. Зубриха Вона охоче контактує з працівниками нацпарку.
«Ми тут ночуєм, тому що підгодівля йде. І завжди є в хаті кусок хліба. Тошка прийде під будинок і їсть просто у мене з руки! — розповідає інспектор тваринного світу Михайло Фридрак.— Як вона тут — так і всі. Як тільки вона пішла, так і ціле стадо пішло».
Попри лагідний норов зубриха самців до угіддя не підпускає і ті вимушені шукати їжу в селах. Зубри схожі на великих волохатих корів, спутати їх із сільською рогатою худобою просто. Селяни через зубрів потерпають від збитків.
«Постійно роблять шкоди. Їдять сіно, що заготоване на зиму. Мусимо добре перев’язувати, бо худоба буде голодна», — бідкається жителька с. Майдан пані Ганна.
Лісничі кажуть, що хоч зубри до людей звикли, все ж краще триматись від тварин на відстані.
«На людей вони спокійно реагують до того моменту, поки до них близько не підходити. Якщо занадто близько підійти, зубр кинутись, не дай Боже, рогом зачепити», — попереджає Василь Головчанський.
Небезпека чатує і на самих зубрів — у лісі повно диких тварин з якими не завжди вдається знайти спільну мову.
«У разі небезпеки старші утворюють коло, молодняк всередині. Хоча поки не було випадків, щоб ведмідь накидався чи вовки», — каже Михайло Фридрак.
Проте існує загроза браконьєрства. Лісничі кажуть, що стадо збільшилось завдяки підгодівлі, але водночас тварини стали легкою здобиччю для нечистих на руку мисливців, бо не бояться людей.
«Покарання за браконьєрство суворе — можна «отримати» до 5 років тюрми. Суттєвий штраф: орієнтовно 130 тисяч гривень. Тішить, що тут добра охорона і тому ця популяція досі існує», — начальник управління охорони природніх ресурсів та моніторингу ОДА Андрій Сенюк.
Саме через браконьєрів зубри раніше зникли як вид із заповіднику. Щоб рятувати екосистему 8 років тому до національного парку «Сколівські Бескиди» з Німеччини та Австрії привезли 11 волохатих бізонів і за цей час їхня чисельність зросла до 33.
«Кошти виділяються з фонду охорони навколишнього середовища, відповідно до запитів поданих національним природним парком. Торік виділялось 160 тисяч грн на дану популяцію. Цього року передбачено 100 тис грн.», — каже Андрій Сенюк.
Лісничі продовжуватимуть підгодовувати зубрів та їх молоде потомство до приходу тепла. А вже весною тварини здобуватимуть собі їжу самотужки.
Роксолана Кікерчук
