Біля двоповерхової кольорової будівлі дитячого садочка у Бородянці чути гуркіт генераторів. Цей звук означає, що вихователі можуть працювати, а діти — отримувати догляд та знання.
Восени, коли почалися масовані обстріли української енергосистеми, а відтак і постійні відключення електрики, влада міста обмірковувала рішення про закриття закладу. Без стабільного електропостачання котельня садочка не могла б працювати, а діти б не змогли перебувати в неопалюваних приміщеннях. Проблему розв’язали генератори, які закладу поставив Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ).
«Без тепла взимку робота шкіл і дитячих садків просто неможлива. Якби ЮНІСЕФ не надав нам генератори, в Бородянці б цієї зими закрилися декілька освітніх закладів, а значить, діти б залишалися вдома», — пояснює головний інженер комунального підприємства «Бородянкатеплопостачання» Олександр Тищенко.
Вірші під звуки сирен
«Повітряна тривога. Діти займаються в укритті», — завідувач дитячого садка в Бородянці пані Вікторія вже звикла відправляти таке повідомлення батькам своїх вихованців раз у декілька днів.
Для дітей одягання, розподілення на пари та спуски в підвал садочка стали рутинними. І навіть найменші з вихованців уже не запитують, чому вони повинні читати вірші і співати в укритті.
«Коли звучить тривога, бахкає, літають літаки, можуть скинути бомбу чи щось, що може зашкодити. Тому ми спускаємося у сховище»
Десятирічна Маргарита, сидячи перед розкритим підручником української літератури. Дівчинка має дві парти: одну — нову й рожеву — біля вікна у світлому класі, а другу — стареньку з ліхтариком на ній — у підвалі. Вона б воліла займатися тільки за першою, але вже майже рік повномасштабна війна відбирає в неї, як і у всіх українських дітей, право на безпеку та навчання.
Заходячи в підвал, діти мружаться, поки не звикнуть до тьмяного світла, та вдягають курточки, бо під землею вогко та холодно. Але наявність сховища, хоч і не надто комфортного, тут усіх тішить.
До закладу також перевели на навчання першачків із місцевої школи.
«Поки школа закрита і старші діти навчаються дистанційно, молодші діти ходять до нас. Зараз у нас 116 дітей у садочку й ще 65 зі школи», — пояснює пані Вікторія.
Найтепліше місце
Зараз садочок готується прийняти другу зміну молодшої школи, бо дедалі більше батьків хочуть перевести дітей на офлайн-навчання. Адже в умовах війни та мінної небезпеки заклади освіти стають для дітей єдиним місцем, де вони можуть спілкуватися, соціалізуватися та займатися творчістю.
Маленька Маргарита минулої зими десятки ночей провела у підвалі, ховаючись від обстрілів. Навчання в першому класі в неї асоціюється не з партами та уроками, а з темнотою та небезпекою.
«Я пам’ятаю, як збиралася до школи, коли почалася війна. І я спитала в мами, що це означає, а мама сказала, що війна — це коли стріляють», — згадує дівчинка. Зараз Маргарита мріє ходити на уроки гімнастики, тому що в майбутньому хоче стати олімпійською чемпіонкою. Але поки в місті, що ще досі оговтується після обстрілів, не працюють гуртки та спортивні секції. Тож Маргарита тренується сідати на шпагат у спортзалі садочка під час перерв між уроками.
«В більшості дітей удома немає генераторів, тому часто вони проводять вечори без світла та опалення. І садочок зараз для дітей — найтепліше та найбезпечніше місце», — пояснює пані Вікторія, перевіряючи настінний термометр, який сьогодні показує +20 0 C.
Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) та партнери працюють над розширенням програм із порятунку життів дітей та їхніх родин в Україні в зимовий період. Окрім зимових товарів, таких як одяг, черевики та ковдри, фонд надає кеш-гранти для родин у складних життєвих обставинах. Школи та дитячі лікарні ЮНІСЕФ забезпечує генераторами та засобами для опалення.
ЮНІСЕФ висловлює вдячність Бюро гуманітарної допомоги USAID за внесок і підтримку, яку воно надає населенню України.
Прокоментуйте