Автор: Ігор Лікарчук, екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти, в. о. директора Навчально-методичного центру забезпечення якості освіти.
Черги із вчителів початкової школи, бажаючих пройти сертифікацію, щоб стати «агентом змін» і отримувати 20% надбавки до зарплати, НЕМАЄ. Про це свідчать результати завершення реєстрації бажаючих взяти участь в сертифікації у 2020 році.
Як відомо, рішенням Уряду була встановлена кількість тих, хто може пройти сертифікацію – 2000 осіб. Виявили бажання – 1700. Так, це у два рази більше, ніж в минулому році, Але у 2019 була квота – 1000 тис. осіб. Тож черги таки немає. На мою думку, відсутність, образно кажучи, «черги» пояснюється наступним:
- 20% надбавки до зарплати – не той стимул, який може надихнути вчителя пройти кілька кіл випробувань, щоб цю надбавку отримати. Якщо взагалі він її отримає.
- Дивакуватий, м’яко кажучи, зміст випробувань. Школярське за змістом та сутністю ЗНО, яке до виявлення професійних здібностей педагога має таке ж відношення, як морська свинка до свійської свині. Шалена кількість паперово-цифрових та інших презентаційних матеріалів, які потрібно підготувати, знайшовши для цього час, гроші та фахівців. І, звичайно, оте сумнозвісне вивчення практичного досвіду: з відвідуванням уроків так званими «експертами», які, у багатьох випадках, такі уроки ніколи не проводили; з надмірним порпанням у особистості того, хто сертифікується; з використанням інших технологій, від яких фаміамить душком радянських фронтальних перевірок; з т. зв. вивченням думки про вчителя, котре, як правило, перетворюється в збирання різної інформації про нього методами, що далекі від професійних соціологічних досліджень тощо;
- Цілком позитивна риса учительської ментальності, котра характерна для величезної кількості успішних педагогів: «Я працюю, а в шоу нехай беруть участь інші».
Чи означає написане вище, що від сертифікації потрібно відмовитися?
Абсолютно не означає. Потрібна інша сертифікація. Для тих, хто вже працює, вона має стати:
іншою за змістом. У результаті сертифікації має констатуватися рівень професійної зрілості педагога. Досягнення кожного наступного вищого рівня – автоматично означає дуже і дуже великий плюс до зарплати. Або відсутність такого «плюса» взагалі;
іншою за статусом. Вона має замінити існуючу систему атестації;
іншою за рівнем експертної оцінки. Сертифікація – справа фахових професійних об’єднань педагогів, а не державних інституцій. Лише фахівець зможе оцінити професійний рівень іншого фахівця, а не методисти, працівники ДСЯО, заступники директорів шкіл та ін. «експерти».
Тобто для працюючих педагогів сертифікація – фактичне продовження дозволу займатися педагогічною діяльності та визначення розміру його посадового окладу залежно від рівня професійності.
Для тих, хто лише прочинає працювати, сертифікація – надання дозволу на право здійснювати педагогічну діяльність, отримання ліцензії. До сьогодні таке право надавав диплом про вищу освіту. Хоч насправді диплом є лише свідченням того, що його власник, начебто, здобув відповідну освіту, але не право прийти на урок…
P.S. Сьогодні у багатьох регіонах учителям, які беруть участь в конкурсі «Учитель року», виплачують матеріальну винагороду. Щоб лише згодилися і не випасти з рейтингу. Боюся, щоб таку ж допомогу не довелося в майбутньому виплачувати й тим, хто наважиться на участь в сертифікації в наступні роки. Якщо вона суттєво не зміниться. Адже не секрет, що вже цього року в деяких областях педагогів умовляли до участі в сертифікації, щоб виконати план… Але його спромоглися виконати лише з десяток областей…
Джерело: osvita.ua
