Автор: Ігор Лікарчук, екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти, в. о. директора Навчально-методичного центру забезпечення якості освіти.
Уже майже місяць заклади загальної середньої освіти працюють в режимі дистанційної освіти. Карантин карантином, але освітянський віз продовжує помаленьку котитися. Ну не так, як по автобану, а швидше так, як Кайдаші їздили до Біївців на оглядини Меланки, але все-таки якийсь рух є.
І от під час цієї їзди стало абсолютно очевидним, що вона можлива і без п’ятого колеса до отого освітянського воза. Маю на увазі існуючі органи управління освітою.
Що вони зробили для того, щоб цей освітянський віз в умовах організації дистанційної освіти все-таки котився?
Забезпечили учителів казенними ноутбуками з ліцензованим програмним забезпеченням чи сучасними смартфонами, котрі здатні у повному обсязі забезпечувати потреби успішної та продуктивної цифрової освіти? Не забезпечили.
Забезпечили вчителя необхідним цифровим навчальним контентом? Не забезпечили.
Забезпечили учнів і вчителів високошвидкісним Інтернетом та оплатили його доступ хоча б педагогам, котрі 16 годин на добу працюють в мережі у режимі дистанційного навчання? Ні, вони цього не зробили.
Натомість вони почали вимагати додаткові плани роботи від учителя, не передбачені чинними нормативними документами звіти про дистанційне навчання, організували вивчення стану «проведення та результативності» дистанційного навчання.
Тобто як завжди: для організації дистанційного навчання зусиль не доклали, але у контролерів-міліціонерів гратися продовжують. То і виникає запитання: «Чи потрібне таке п’яте колесо до воза?»
Однозначна моя відповідь така: «Не потрібна. І стан карантину під час епідемії ще раз це довів. Не було б щастя, так нещастя допомогло».
P.S. Пишу цей пост, а із одного районного центру Київщини зателефонував колишній завідуючий районним відділом освіти. Дуже високопрофесійний фахівець. Та і розповів, що у їхньому райцентрі тепер два відділи освіти та два методкабінети. Один – районної державної адміністрації, а інший – ОТГ. І обидва не встигають, образно кажучи, вмоститися однією д….ю на один унітаз. Адже ні кількість закладів освіти, ні кількість педагогів, ні кількість здобувачів освіти у райцентрі й районі не збільшилася… Навпаки – значно зменшилася. Але ж командувати хочеться..
Джерело: osvita.ua
Читайте також:
