Історія українського захисника азербайджанця Афгана. “Афган”: інженер зі зварювання, що став оператором БПЛА. Історія азербайджанця, який захищає Україну вдруге – з дронами в руках і мрією про мирне майбутнє.
Військовослужбовець з позивним «Афган» — нині оператор БПЛА в одному з батальйонів тернопільської бригади. Це його другий контракт з українською армією з часу повномасштабного вторгнення. На фронті його називають так само, як і в житті — Афган. Це не псевдо, а його справжнє ім’я.
Афган народився в Азербайджані, але свою професійну освіту здобував в Україні. Він закінчив Київський політехнічний інститут і працював інженером зі зварювання в Інституті металургії.
«Ми займалися термообробкою. Там і працювали», — згадує він.
Коли 24 лютого 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, Афган без вагань пішов до військкомату. «Я прийшов і сказав, що хочу захищати Україну. Підписав перший трирічний контракт».
«Спочатку ми чергували на блокпостах у складі київської бригади ТрО. Потім сформували інженерну роту. Пішли навчання, бойові виїзди в Часів Яр, Курахове, Гуляйполе та інші міста. Ми працювали з різними підрозділами — сапери, зачистки, мінування, розмінування. Навіть готували боєприпаси для дронів», — розповідає він.
Тепер Афган знову на службі — вже за другим контрактом. «Прийшов у 80 батальйон 105 окремої бригали ТрО, бо сказали, що тут потрібні люди. У мене є досвід, мені запропонували стати оператором БПЛА».
Історія українського захисника азербайджанця Афгана
На запитання, як змінилася тактика ворога на його думку з початку вторгнення, Афган відповідає чітко:
«Суттєво змінилася. Раніше вони лізли сотнями, як безглузді. Бувало, за день 5–6 штурмів. Техніки багато. Лісопосадка 60 на 120 метрів — більше 200… їх там залишилося. Ми їх кладемо, а вони все лізуть. Навіть коли скидаємо снаряди з дронів — лізуть знову».
«Тепер стало інакше. Технології змінилися. Раніше — м’ясні штурми. Тепер дрони. У нас був день, коли тільки FPV-дронів зробили 40 вильотів. І це лише ми. Сусідні підрозділи — те ж саме».
Після перемоги — знову до науки.
Розмова переходить у майбутнє. Яким тибачиш свій шлях після завершення війни?
«Я хочу повернутись до навчання в КПІ, здобути ступінь магістра. У мене є плани. Коли працював, у мене були два проєкти на патенти. Росіяни своїми діями їх «заморозили» — відтягнули мене на кілька років назад. Але я повернусь до інженерних розробок зі зварювання. Мені це цікаво».
Чи залишишся в Україні?
«Поки я тут. Поки війна не закінчиться — говорити рано. Але хочу, щоб вона завершилась не просто так, а нашою перемогою. Тоді можна буде знову щось будувати. І, можливо, — усміхається — знайдеться половинка».
Ми писали раніше: Історія викладача та захисника з Тернополя Віталія Чикала.
