За словами дослідника, ці матеріали нові і їх ще ніде не публікували.
“Вранішній кур’єр” другої половини 30-х років минулого століття (точніше встановити не вдалося) опублікував, до цього часу (не)відому широкому загалу дослідників-краєзнавців, статтю Казимира Бернацького “Відбудова замку Збаразького”. Це друга стаття автора, присвячена легендарній твердині і нашому місту. Перша, в цьому ж “Кур’єрі поранному”, носила назву “Відкриваємо Збараж” (поки що, не опрацьована). Фаховий архітектор К. Бєрнацький не тільки аналізує топографію терену, а й подає професійні рекомендації, щодо вирішення проблем по відбудові, чи як зараз кажуть, реновацію палацу, в’їздової надбрамної вежі і казематів і, що не маловажно, з приблизним кошторисом, загальна сума, якого прямує до мільйона. Автор, як професіонал, розуміє, що виконати всі роботи в повному обсязі їм не вдасться, але оптимістично зазначає: “Але якщо зробимо нашу частку, то наступні покоління впевнено докінчать решту”, – відзначив Руслан Підставка.
Інший Збаразький замок, чи його рештки, на Княжій горі Старого Збаража, теж були не байдужі тодішнім збаражанам.
“Про це свідчить давно відома світлина, так званої “Конарової стіни”, тобто залишків стіни та готичної в’їздової надбрамної вежі мисової фортеці “літописного Збаража”. Вона (світлина) дещо пізніша, ніж всі “традиційні” фото з цього ракурсу. Якщо на “раніших” — стіни в процесі поступового руйнування, то ця фіксує наслідок не тільки консервації (покриття поверхонь “перпендикулярних” стін будівельним розчином), а й часткової відбудови! Метою такої “відбудови” була ліквідація вивалу нижньої частини стіни зі сторони річки. Різниця в кольорі “старої” кладки і “нової” — ледь помітний, але він є, – зауважив науковець. – Більш ніж переконаний, що якщо б не початок ІІ-ї світової, то замки у Збаражі були відбудовані і законсервовані”.
