Ми познайомилися у Нью-Йорку. Думали, потім розповідатимем про це дітям”, – згадує Віра, дружина і посестра Олександра Моїсеєнка з позивним “Богомол”. Тоді селище ще називалося Новгородським.
Олександр Моїсеєнко родом з Одещини. У 2013 році поїхав на Майдан, а після нього пішов в “Госпітальєри”.
Свою майбутню дружину Віру Олександр зустрів у 2016 році у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила. Він був бойовим медиком у роті розвідки, а після травми перейшов в аеророзвідку.
“Спершу він був моїм напарником. Потім ми стали друзями і почали зустрічатися. Ми були разом 24 на 7. Це виїзди, навчання нових пілотів. Нашою роботою було спостерігати за всім з висоти пташиного польоту”, – розповідає дружина покійного українського воїна Олександра Віра.
За два роки, поки закохані були разом, у них було лише одне побачення у Бахмуті Донецької області.
Розписалися Віра і Олександр у розпал пандемії коронавірусу у Львові. На церемонії були лише побратими і батько нареченої. Інші приїхати не змогли через карантинні обмеження. Відсвяткували вдома удвох.
Віра була з Олександром у момент обстрілу.
Їхній екіпаж обстріляли. Олександр з виїзду не повернувся.
“Чесно кажучи, я досі не вірю в це. Те, що це сталося в мене на очах, не допомагає мені прийняти факт його смерті. Кажуть, що час лікує. Не знаю, коли це буде”.
Олександр похований на Личаківському цвинтарі у Львові. З початком війни в Україні там з’явилася Алея героїв, які загинули за Україну.
