Четверо істориків, спеціалістів в царині польсько-українського минулого, відповіли на вимоги «кресових» середовищ, сформульовані в листопадовому листі до міністра освіти Пшемислава Чарнека (НС №49 2020 року). Ці історики: Ґжеґож Мотика, Ґжеґож Грицюк, Ян Пісулінський і Маріуш Зайончковський.
«Дивно, – підкреслюють вони, – що лист із антисемітським та антиукраїнським змістом, типовим для давно минулої епохи, поряд із представниками кресово-національних кіл, підписала група людей з наукових установ. Складається враження, що вищезазначена ініціатива могла бути провокацією, спрямованою на розпалення ворожнечі у польсько-українських відносинах, принаймні в області діалогу про болюче і важке спільне минуле».
У листі «кресов’ян», нагадаю, пропонується обмеження прийняття студентів з України, «дебандеризація» тих, хто вже навчається в Польщі, та постійний нагляд за школами з українською мовою навчання. «Кресов’яни» висловлюють надію, що Чарнеку вдасться подолати наслідки політики «підпорядкування Польщі іноземним інтересам» – у цьому, на думку авторів, полягала «т.зв. ідеологія Ґедройця» та «ідеї Адама Міхніка». «Кресов’яни» не стороняться теорії змови і підкреслюють, що метою цих людей було «створення UKR-POL-у (колишньої Юдеополонії), тобто польсько-української держави під управлінням Хазарії». Саме тому, не вгамовуються автори, польська держава тільки те й робила, що відмовлялася від своєї пам’яті та ідентичності на користь інших держав і народів, а особливою жертвою мала стати відмова від пам’яті про Волинську трагедію.
Запровадження квот на українських студентів та учнів четверо істориків прямо називають «numerus clausus» (від лат. «замкнене число») – тобто сумнозвісною з Російської імперії чи східної Європи практикою квот на студентів єврейського походження.
«Ця пропозиція змін – у дусі як післявоєнного польського національного комунізму, так і довоєнного польського інтегрального націоналізму. Бо чим є пропозиція запровадити своєрідний numerus clausus для учнів українського походження та превентивну цензуру в школах з українською мовою навчання та польських університетах?» – риторично питають Мотика, Грицюк, Пісулінський і Зайончковський.
Історики також вказують, що автори «кресового» листа помішані на «ідеології необандеризму» у польському публічному просторі, звідки виловлюють лише «необандерівський» переказ Волинсько-галицького злочину 1943-1945 років.
«Це вкрай нечесна оцінка досягнень польської історіографії щодо злочину. Бо як ще можна прокоментувати курйозні твердження про нібито занедбані дослідження у цій галузі після 1989 року?» – пишуть історики, підкреслюючи, що «кресов’янам» ідеться про посилення одностороннього національного переказу про злочин, а не про об’єктивні дослідження.
«Чи автори та підписанти листа [«кресов’ян»] не знайомі з працями провідних дослідників: Ришарда Торжецького, Анджея Леона Сови, Ґжеґожа Мазура, Владислава Філара та багатьох інших, зокрема нас? Чи не побачили жодного внеску у згадані дослідження Інституту національної пам’яті – Комісії переслідування злочинів проти польського народу, яка діє вже двадцять років? Чи не помітили численних наукових та науково-популярних конференцій, організованих Інститутом національної пам’яті, дискусійних панелей, лекцій для студентів, уроків та лекцій для учнів початкових та середніх шкіл, виставок, навчальних пакетів для студентів та викладачів, документальних фільмів, створених у співпраці з TVP, публікацій наукових монографій, томів досліджень, післяконференційних та джерельних публікацій? Не кажучи вже про розслідування злочинів, здійснених ОУН-Б та УПА на Волині, Люблінщині, Підкарпатті чи у Східній Галичині в 1940-х роках, які проводили прокурори комісії переслідування злочинів проти польського народу?» – питають Мотика, Грицюк, Пісулінський і Зайончковський.
«Справді, треба проявляти крайню необізнаність чи злу волю, щоб не брати ці факти до уваги. Така інтерпретація лише ображає пам’ять усіх жертв польсько-українського конфлікту 1940-х років», – підкреслюють вони.
Польські історики обурені не тільки абсурдними аргументами, але й самою мовою «кресов’ян», як-от висловлюваннями «т.зв. вільна Польща» як означення нашої спільної держави, «польськомовні медіа» замість польських медіа, або «банди ОУН-УПА» як характерно описувала пропаганда комуністичної Польщі членів українського націоналістичного підпілля.
«Єдине, чого не додали у вимоги цього листа, так це повторного включення „Łun w Bieszczadach” Яна Ґерхарда до шкільної програми», – з сарказмом стверджують польські історики.
Як підсумок, вони підкреслюють, що лист «кресов’ян» «шкодить інтересам Республіки Польща», відповідає «очікуванням історичної пропаганди Кремля у сфері польсько-українських відносин» і є «частиною послідовної політики Росії щодо пам’яті Другої світової війни та тоталітарних режимів у Центральній та Східній Європі».
Справді, теорії змов, що сповідує невелике коло людей, можуть звучати голосно. Проте раніше чи пізніше вже не люди впливатимуть на ці теорії, а теорії керуватимуть людьми (особливо ті, за повіддя яких смикає Кремль). Це ми дуже добре побачили в січневому штурмі Капітолію. І нехай нам не судиться пережити такого «щастя».
