Справжня відданість побратимам та своїй країні не вимірюється медичними висновками. 29-річний старший сержант Роман із позивним «Самурай», який служить у розвідувальній роті 3-ї окремої важкої механізованої Залізної бригади, пройшов 11 місяців госпіталів та 14 складних операцій. Маючи законне право звільнитися з військової служби за станом здоров’я, воїн без вагань повернувся на передову до рідного підрозділу.
Історію стійкості та незламного духу захисника оприлюднили у Залізній бригаді.
Шлях до війська: 8 спроб мобілізації та перші бої
Роман родом із села Олексіївка Хмельницької області. До повномасштабного вторгнення він працював у сфері будівництва та логістичного підприємництва, здобувши вищу освіту зоотехніка. Повномасштабна війна застала його після повернення з Німеччини.
-
Шлях крізь відмови: 24-річному хлопцеві спочатку відмовляли в ТЦК через вік. Лише з восьмої спроби, 15 квітня 2022 року, його мобілізували до 3-ї окремої танкової (нині важкої механізованої) бригади.
-
Знешкодження ворога на Харківщині: у серпні 2022 року Роман перевівся до розвідувальної роти. Перші бойові виходи відбулися під Новою Гусарівкою та Байраком під постійними обстрілами ворожої артилерії, мінометів та снайперів.
Трофейна катана та походження позивного
Під час боїв за звільнення Харківщини воїн знайшов на вибитих позиціях окупантів японський меч — катану. Танковий трофей Роман подарував командиру стрілецького батальйону «Харків» із позивним «Пушкін».
«Офіцер запропонував мені на вибір два позивні — „Катана“ або „Самурай“. Я обрав другий. Але найбільше на початку вражало не це, а спустошені села: контужені коні, які паслися під вибухами, стада корів без господарів та повністю знищені людські обійстя», — пригадує Роман «Самурай».
Мінна пастка, 14 операцій та вірність присязі
Важкого поранення розвідник зазнав 10 листопада 2024 року, коли розвідгрупа потрапила у мінну пастку. Роман зазнав важкого ушкодження ніг і втратив значну кількість крові. Завдяки мужності побратимів, які під вогнем винесли його з поля бою, життя бійця вдалося врятувати.
Після 11 місяців боротьби за ноги та 14 хірургічних втручань Роман вирішив, що його місце поруч із тими, з ким він починав свій бойовий шлях:
«Це мій підрозділ, я тут був всю війну… Служитиму стільки, скільки буде потрібно», — наголошує воїн.
Вдома на воїна з перемогою чекають мати та сестра. Після завершення бойових дій розвідник планує відновити власну справу та створити міцну сім’ю у мирній Україні.
