Віктор Лупійчук 25 років вчив дітей різьбити по дереву й ліпити скульптури. Для цього опанував всі техніки і прийоми.
“Сьогодні нас покинув найдорожчий для мене чоловік. Чоловік, який став для мене найважливішим вчителем. Чоловік, який показав мені, що мистецтвом можна жити. Чоловік, який підтримував мене у кожному кроці моєї творчості. Чоловік, який любив все живе, і який навчив мене тому ж. Чоловік, який завжди турбувався про мене. Чоловік, який був зразковим митцем, філософом, сином, чоловіком і батьком”, – написав Святослав Лупійчук.
У проєкті Суспільного “Мистецтво жити”, який знімали у 2021 році, майстер різьби по дереву Віктор Лупійчук розповів, що творча робота повинна починатися з уявного образу, з думки, з філософії позитивного мислення.
“Мистецтву різьби і ліпки мене вчило саме життя. Чим старшим стаю, тим більше переконуюся: людині для щастя потрібно мало – тішитися кожною миттю”, – казав за життя різьбяр.
“Віктор Лупійчук був засновником тернопільської школи народних ремесел. Також він був організатором творчого гурту “Побратим”. Він автор багатьох відомих робіт. Його роботи зберігаються в Збаразькому замку, його і батька. У Вишнівецькому замку, в музеї Зборівської битви. До кінця життя він був повен творчих планів, з ранку до ночі працював у своїй майстерні, дуже багато проєктів задумав зробити ще. Він, наприклад, дуже багато зробив для міста, особливо багато для Надставної церкви, там багато його робіт зберігається. Також він батько трьох синів, кожен з яких пішов своїм мистецьким шляхом. Мені з ним доводилося багато працювати, бо я також був учасником цього гурту художнього “Побратим”. Він був розумною, ввічливою і дуже доброю людиною. Він був дуже творчим, ідейним, організовував багато виставок”, – розповів викладач Тернопільської художньої школі імені Михайла Бойчука Микола Груць.
До слова, батько Віктора Лупійчука – Володимир Лупійчук (1929-2006), український скульптор, заслужений майстер народної творчості України.
