Сергія Маловічка можуть позбавити вченого звання. Центр академічної етики та досконалості в освіті «Етос», який спеціалізується на експертизі академічних текстів, оприлюднив експертний висновок, що підтверджує наявність плагіату у науковій роботі скандально відомого в.о. директора Тернопільського мистецького фахового коледжу Маловічка Сергія Миколайовича.
Аналіз кандидатської дисертації С.М. Маловічка засвідчив наявність неправомірного використання наукових текстів і матеріалів інших авторів без відповідного посилання щонайменше на 41 сторінці у 1, 2, 3, 4 розділах дисертаційної роботи.
Сергія Маловічка можуть позбавити вченого звання
Науковці Центру «Етос» на підставі Порядку присудження та позбавлення наукового ступеня доктора (кандидата) наук, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2021 № 1197, вимагають від Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти прийняти рішення про позбавлення Маловічка Сергія Миколайовича наукового ступеня кандидата мистецтвознавства.
Як відомо Маловічко Сергій Миколайович 30 червня 2016 року захистив дисертацію на тему Тернопільщина в культурологічних дослідженнях кінця ХІХ – початку ХХІ століття – спеціальність 26.00.01 – Теорія та історія культури – у Державному вищому навчальному закладі «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника». Автореферат і повний текст дисертації містяться у Національному репозитарії академічних текстів: https://nrat.ukrintei.ua/searchdoc/0416U003789
Хто такий Маловічко Сергій Миколайович
Маловічко С.М. є в.о. директора Тернопільського мистецького фахового коледжу ім. С. Крушельницької, очолює заклад з жовтня 2022 року та був призначений на посаду розпорядженням тодішнього голови Тернопільської обласної ради Михайла Головка.
У червні колектив закладу виступив проти Маловічка С.М. через зловживання ним владою і невиплату гарантованих коштів педпрацівникам, а також звернувся з вимогою до очільників області провести перевірку фінансово-господарської діяльності в.о. директора й оголосити конкурс з обрання нового керівника закладу.
Фальсифікація, списування та привласнення чужих текстів – методи «наукової роботи» Маловічка С.М.
Плагіат у кандидатській дисертації Маловічка було виявлено в результаті співставлення наявного у роботі тексту із джерелами, доступними у мережі Інтернет як через пошук джерел «вручну», зазначених автором, так і через пошук фрагментів тексту у спосіб, що використовується для автоматичної перевірки академічних текстів на плагіат.
У відсотковому співвідношенні: 45,6% тексту є скопійованим з інших джерел із або без незначних змін, у т.ч. 8,6% самоплагіат, 17,6% ідентичного копіювання, 19% фрагментів з редагуванням, 0,4% перекладу.
Окрім вищезгаданих методів «роботи» з джерелами – списування та привласнення чужих текстів, Маловічко С.М. використовує ще один: фальсифікує дані та змінює окремі слова, підлаштовуючи дослідження інших науковців під предмет свого.
У результаті фальсифікації у Маловічка Гуцульщина стає Тернопільщиною, а молдавани – подолянами
Найбільше прикладів списування та фальсифікації спостерігаємо щодо дисертації Дмитрук Ірини Федорівни на тему «Гуцульщина в етнографічних дослідженнях кінця ХІХ – початку ХХІ ст.», захищеної у 2009 році.
Наприклад, у фрагменті на ст. 32 автор наукової роботи Маловічко змінює Гуцульщину на Тернопільщину, намагається замінити етнографію на культурологію, але забуває це зробити в останньому реченні, де залишаються слова «етнографічного матеріалу», а також вирішує замінити окремі слова у переліку тематики.
Так, замість «гуцульського одягу, їжі» у автора з’являються «мистецтво та фольклор», які втім, як видається, уже входять до теми духовної культури, згаданої у тому ж переліку. Додатково автор замість «духовної та матеріальної культури» пише про «духовну та музичну культуру» – фраза, яка має набагато менше сенсу, порівняно з оригінальною.
Таким чином у роботі Маловічка Гуцульщина стає Тернопільщиною неодноразово, а от самі гуцули стають населенням, галичанами, краянами, українцями.
Тобто автор переносить риси, досліджені в гуцулів – доволі відокремленої і своєрідної групи, що мешкає у відмінних природно-географічних умовах – на інші групи: галичан (а Тернопільщина це не лише Галичина, а й Південна Волинь та Західне Поділля), усіх мешканців Тернопільщини, а то й усіх українців.
Підтвердження фальсифікації
Таке перенесення є не лише нічим не тільки підтвердженою фальсифікацією, науковим нігілізмом, спекуляцією, а й суперечливим саме по собі.
Подібна ситуація із подолянами. У дисертації Маловічка С.М. на ст. 64 знаходимо текст, майже ідентичний тексту автореферату дисертації Косаківського В. А. на тему Етнокультурна характеристика населення міста Чечельника в історичному розвитку (ХІХ – початок ХХІ століття).
Чечельник знаходиться на Південно-Східному Поділлі, до сучасної Молдови звідти – кілька десятків кілометрів, а от до Тернопільщини – кілька сотень. Звідки на Тернопільщині молдавське населення, яке ще й впливає на специфіку місцевих обрядів?
Окрім того, після поділу Речі Посполитої більша частина сучасної Тернопільщини опинилася у іншій імперії, ніж Чечельник, а тому навряд чи могла зазнавати якогось впливу з боку російського населення. При цьому автор чомусь вилучає згадку про єврейське населення, якого дійсно було багато на сучасній Тернопільщині і яке могло мати вплив як на побут, так і на обряди аж до Другої світової війни.
«Науковець» Маловічко вигадує події, яких не було
В окремих випадках Маловічко С.М. вигадує інформацію, що не відповідає дійсності. Так на ст. 92 роботи автор, пишучи про Львівську консерваторію, стверджує, що «За свідченням Ю. Волощука консерваторія мала філії у Тернополі і Кременці».
По-перше, Ю. Волощук не є сучасником тих подій, щоби про них свідчити, а йдеться про міжвоєнний період; по-друге, ані Ю. Волощук, ані будь-хто інший не згадує про філію в Кременці; по-третє, малоймовірно, що така філія існувала, оскільки Львів і Кременець опинилися в одній державі лише за результатами Першої світової та польсько-радянської війн, а поляки в свою чергу увесь цей час всіляко перешкоджали взаємодії галицької і волинської частин окупованих ними українських земель.
У наступному абзаці Маловічко С.М. пише «За весь період музично-освітньої діяльності (1902-1939) ЛМІ-ЛКШ вів гостру боротьбу за «пальму першості» серед навчальних закладів Східної Галичини». Очевидно, що Кременець до Східної Галичини не належить. Окрім того, Юрій Волощук у своїй монографії пише «серед львівських навчальних закладів», а не «закладів Східної Галичини».
Висновки
Дослідження науковців Центру «Етос» доводить загалом нікчемність так званої «наукової праці» Маловічка через відсутність дійсно наукового підходу та новизни, адже мета наукового дослідження мала би полягати у вирішенні певної наукової проблеми або завдань, спрямованих на отримання нових, корисних знань та їх впровадження в практику, що мало б привести до удосконалення обраної сфери діяльності та формування наукової унікальності.
У цій статті редакція наводить лише окремі приклади того, як автор копіює текст та змінює його, не звертаючи жодної уваги ані на академічну цінність, ані на достовірність.
Ці приклади хаотичного та недостовірного застосування посилань на джерела у роботі вказують на недобросовісний характер праці як із самими джерелами, так і з власне роботою, відбуваються спроби створення видимості використання багатьох джерел на наукової діяльності загалом.
Таким чином, у роботі Маловічка С.М. було виявлено грубі порушення академічної доброчесності, які підпадають під запропоновані визначення академічного плагіату та самоплагіату, що тягне за собою позбавлення наукового ступеня.
Нагадаємо, що Маловічко С.М. з 2016 року отримує надбавку у розмірі 25% до заробітної плати за вчене звання. Чи будуть вони повернуті державі у разі позбавлення його наукового ступеня?
Довідково
П. 4 ст. 42 Закону України «Про освіту» визначає, що академічний плагіат – оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства; самоплагіат – оприлюднення (частково або повністю) власних раніше опублікованих наукових результатів як нових наукових результатів.
Читайте також: У Тернопільському мистецькому фаховому коледжі запрошують на музичні вечори в оновлений зал.
