Законодавче визначення поняття «державний реєстратор» міститься в пунткі 5 частини першої статті 1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань” (далі – Закон). Так, державним реєстратором юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – державний реєстратор) визначається особа, яка перебуває у трудових відносинах з суб’єктом державної реєстрації, нотаріус. Державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту, відповідає кваліфікаційним вимогам, визначеним Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб’єктом державної реєстрації (крім нотаріусів), та нотаріус. Статтею 6 Закону встановлений наступний перелік повноважень державного реєстратора:
- приймає документи;
- встановлює черговість розгляду поданих документів для державної реєстрації;
- перевіряє документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації;
- під час проведення реєстраційних дій у випадках, передбачених цим Законом, обов’язково використовує відомості реєстрів, автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів;
- перевіряє дійсність довіреності, нотаріально посвідченої відповідно до законодавства України, за допомогою Єдиного реєстру довіреностей;
- перевіряє використання спеціальних бланків нотаріальних документів, на яких викладені документи, що подаються для здійснення реєстраційних дій, за допомогою Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів;
- проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – Єдиний державний реєстр);
- веде Єдиний державний реєстр;
- веде реєстраційні справи;
- надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України “Про виконавче провадження”, інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю;
- здійснює інші повноваження, передбачені Законом.
Також, звертаємо увагу, що Законом встановлена заборона здійснення державним реєстратором реєстраційних дій щодо суб’єкта державної реєстрації, з яким державний реєстратор перебуває у трудових відносинах або засновником (учасником) якого він є. У такому разі державна реєстрація проводиться іншим державним реєстратором (абз 1. ч.7 ст. 6 Закону). Водночас, державний реєстратор не має права проводити реєстраційні дії щодо себе, свого чоловіка чи своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також юридичних осіб, засновником (учасником) яких він є. У такому разі державна реєстрація проводиться іншим державним реєстратором відповідного суб’єкта державної реєстрації (абз 3. ч.7 ст. 6 Закону).
Разом з цим, втручання будь-яких органів, їх посадових осіб, громадян, юридичних осіб та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій, крім випадків, передбачених Законом, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Провідний спеціаліст відділу державної реєстрації
друкованих засобів масової інформації та громадських
формувань у Тернопільській області Управління
державної реєстрації Південно-Західного міжрегіонального
управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ)
Носата Маріанна
Прокоментуйте