На межі виживання. Саме так можна охарактеризувати стан, у якому перебуває більшість сільських установ.
Детальніше про проблеми сільських бібліотек у матеріалі краєзнавця, кандидата у депутати Тернопільської обласної ради від ВО «Свобода» по округу №4 (громади Збаразька, Микулинецька, Іванівська, Золотниківська, Білецька, Великобірківська, Байковецька, Теребовлянська, Скалатська, Скориківська, Підволочиська) Михайло ТИМОШИК.
«Коли ви востаннє були в бібліотеці? У місті – частіше, а ось у селі… Подивімось правді у вічі: сільські бібліотеки давно звикли жити без читачів та поповнення книжкових фондів. Зрештою, кому читати, якщо молодь виїжджає за кордон або «емігрує» до міста, а літні люди тихенько «переселяються» на цвинтарі… Пустіють села… І держава нічого не робить для їхнього порятунку й відновлення.
Зокрема, й духовного! Навпаки, підштовхує у прірву, закриваючи очі на проблеми сільських шкіл, бібліотек і клубів, не сприяючи розвитку аматорських колективів, не підтримуючи талановитих самородків, обіцяючи, але не ремонтуючи дороги…
В Україні з кожним роком скорочується число публічних бібліотек. Ми належимо до п’ятірки країн із найменшою кількістю користувачів ними. 60% – 70% книг у сільських бібліотеках видані ще в Радянському Союзі, а передплата нової періодики чи наявність у фондах відео- та аудіоматеріалів, – велика розкіш! Утримання публічних бібліотек обходиться Україні у понад два мільярди гривень на рік.
Та цих коштів часто не вистачає навіть на найнеобхідніше, що вже казати про модернізацію. Більшість сільських книгозбірень досі без інтернету (приблизно 70%), без опалення (приблизно 26%) і навіть без світла (приблизно 2%). Копійчану зарплату отримують й бібліотекарі. Хоча, зізнаються, і ці сльози в селі, де тотальне безробіття, таки гроші. Тому тримаються роботи з усіх сил. Креативлять на місцях. Подекуди на велосипедах розвозять книги стареньким читачам по домівках. А у більших селах навіть час від часу, в спілці з місцевою елітою, організовують культурно-масові заходи.
Одним із завдань постійної комісії з питань духовності, культури, свободи слова та інформації Тернопільської обласної ради, яку очолюю, стало збереження мережі сільських бібліотек. Незважаючи на впровадження реформи псевдодецентралізації, нам вдалось відстояти храми слова, трансформувати деякі з них у сучасні острівки культури, трохи підрихтувати й частково поповнити новими книгами.
Проте роботи ще дуже багато. На часі – формування гуманітарної стратегії Тернопільщини та визначення ролі бібліотек в її реалізації. Завдання сільських книгозбірень має відповідати запитам громади й забезпечувати потреби її мешканців, тільки тоді вони будуть зацікавлені в їхньому розвитку.
Необхідно кожну з бібліотек підключити до мережі інтернет, оцифрувати книжкові фонди. Давно час переосмислити роль бібліотекаря і осучаснити програму його навчання, заохотити до написання грандів й пошуку та залучення інвестицій, започаткувати обласну премію «Бібліотекар року» з пристойним грошовим фондом.
Це тільки частинка того, що не дозволить згаснути вогню слова й просвіти в селах, часто забутих владою і навіть Богом. Інакше таки направду нікому не буде діла до того, хто ми, звідки, якою мовою говоримо, які книги читаємо та якими вулицями ходимо… Не допустімо цього!
Михайло ТИМОШИК
