У 2022 році видавництвом “Фоліант” в Івано-Франківську була випущена невелика, але цінна монографія “Тернопільський фарфоровий завод: історія, типологія, художні особливості виробів”. Автори – Михайло Тимошик та Світлана Польська – зібрали та систематизували інформацію про це підприємство, що існувало з 1964 по 2006 рік.
Відродження фарфорового виробництва на заході України
У 1964 році на західних теренах України відкрили Бориславський і Тернопільський фарфорові заводи, а пізніше – Березнівський. Метою було забезпечити населення цього регіону фарфоровими виробами, адже раніше основні підприємства галузі знаходилися на півночі (Баранівський, Довбиський, Коростенський заводи), у центрі (Київський) та на сході країни (Дружківський, Світловодський, Кремгесівський, Синельниківський).
Перші керівники та художники
Першим головним художником Тернопільського фарфорового заводу в 1965-1978 роках був Петро Тарасенко з Баранівки. У 1979-1994 роках його змінив Володимир Спиця, також вихідець з Баранівського заводу. Останнім головним художником у 1994-2006 роках був Сергій Гавриш з Довбиша. У 1970-х роках до них приєдналися молоді випускники Львівського інституту прикладного мистецтва: Марія Терещук, Лариса Ткачук та Олеся Томків.
Характерні форми та оздоблення
Завдяки досвідченим скульпторам і художникам, Тернопільський фарфор відрізнявся цікавими кулястими, овальними та циліндричними формами. Популярними були сервізи “Золоте сонце”, “Роксолана”, “Тета” з авторськими формами та оздобленням. Марія Терещук створила чудові малюнки художнього розпису та декорі для фарфорових виробів.
Закриття та спадщина
На жаль, через зростання цін на газ, сировину та матеріали, а також зниження попиту, у 2006 році Тернопільський фарфоровий завод припинив своє існування. Проте його продукція залишається цінною спадщиною українського фарфорового мистецтва і прикладом високої майстерності виробників Західної України.
