Тернополянин Петро Бойчук за ЗНО з історії України отримав 200 балів. Українську склав на 195, англійську – на 192. Він випускник Тернопільської школи №3. Хлопець розповів Суспільному, як готувався до тестувань та складав ЗНО.
“Готуватися почав ще з серпня минулого року. В школі, звичайно, приділяв велику увагу предметам, які збирався складати на іспитах, але водночас на досить високому рівні готувався й до інших уроків, бо претендував на золоту медаль”, – каже Петро.
Карантин трохи вніс свої корективи до підготовки, – зауважує хлопець:
“Опановувати самостійно значний обсяг матеріалу дистанційно було досить складно. А от підсумкові контрольні писалися легко. Хоча через коронавірус ЗНО й перенесли, але це не дуже додало часу та впевненості. Навпаки, потрібно було більше повторювати, щоб не забути”.
Випускник розповідає, що особливо гнітила непевність, адже оновлені дати зовнішнього оцінювання повідомили не одразу, навчальний процес таким чином затягувався, й інколи вже хотілося якнайшвидше все відбути.
Хлопець каже, що завдання з усіх предметів були досить очікуваними:
“Хоча аналіз вірша на ЗНО з української мови та літератури, як на мене, містив дещо некоректні питання. Якщо говорити про ЗНО з історії України, то це суміш знань, логічного мислення та інтуїції. Лише на зазубрюванні навряд чи вдасться отримати 200 балів. До речі, помітив обурення деяких учнів через завдання про діячів Криму, проте всі особистості були в програмі”, – аналізує Бойчук.
За його словами, на виконання завдань часу було цілком достатньо:
“Я витратив приблизно півтори години із двох з половиною. Оскільки історію складав останньою, то вже знав, що виправляти відповіді не варто, бо в більшості випадків це призводить до втрати балів”.
Петро вважає, що ЗНО не так страшне завданнями, як емоційно:
“У школі ще з 10 класу, а то й раніше, починають говорити про нього як щось надзвичайне чи таке, що визначає сенс життя… Через це потім виникає зайве хвилювання й страх не виправдати очікувань учителів, родичів чи батьків, особливо якщо було встановлено дуже високу планку”.
Готуючись Петро спілкувався з однокласниками, робив паузи, відпочивав:
“Хоча чув, що є діти, які перед ЗНО повністю відволікаються від усього іншого й з головою занурюються в навчання, але я не думаю, що так треба робити. Ми з друзями часто увечері проходили ті самі тести минулих років онлайн і потім разом аналізували помилки один одного”.
Ровесники пояснюють з іншої точки зору, ніж вчителі, діляться своїми лайфхаками, тому це допомагає краще пригадати чи засвоїти матеріал, – додає випускник:
“До того ж певний дух суперництва в невимушеній атмосфері, який виникав між нами, спонукав ставати кращим”.
Безпосередньо складання ЗНО в умовах карантину не завдало Бойчукові дискомфорту:
“Відрізнялося лише вимірюванням температури й потребою сидіти в масках. У них було трохи спекотно, але це не критично. Особливо подобався момент, коли після інструктажу залишаєшся тільки ти, зошит і час”.
Продовжувати навчання Петро планує в Києві. З університетом та спеціальністю ще визначається.
