Вашій увазі пропонуємо оповідання тернопільського письменника Ілька Шімановського про наше місто в кризові часи…
Різдво 1999 року. Місто ще спало, поринувши у сніжну ковдру. Лише старий годинник у центрі вперто відбивав секунди, наближаючи Тернопіль до нової ери.
У ці передсвітанкові години вулиці міста зажили власним життям. Візники мчали забрьоханими дорогами, розвозячи газети. З коминів приватних будинків повільно звивався димок. На Міському ринку перші торговці вже розкладали свій крам.
Юний Роман допомагав батькові розвантажувати возик з яблуками. В очікуванні покупців вони мовчки курили цигарки, видихуючи хмари білої пари. Новий вік вселяв надії на краще майбутнє.
Раптом над Тернополем урочисто пролунав гуркіт артилерійського залпу. Небо над Старим парком засяяло феєрверками. Місто вітало ХХІ століття, наповнене тaємницями та викликами. Перші променці сонця осяяли купол древньої Катедри, немов благословляючи місто на новий шлях.
У голові Романа ще крутилися дитячі мрії. Можливо, колись він стане успішним бізнесменом і перший у родині матиме власний мобільний телефон? А може навіть комп’ютер заведе? Але зараз хлопець просто радів новому дню – ще одному кроку в незвідану еру змін та звершень.
Ілько Шімановський
А ось ще одне оповідання Ілька: Ілько Шімановський про мафіозний Тернопіль кінця 90-х років.
