Автор: Олександр Мірошниченко, актор, режисер, драматург.
Не так вже і далеко до 1 вересня. І час подумати, з якими реаліями стикнуться і школа, і батьки, і діти в новому навчальному році. Це ціла купа проблем, які не вдасться ігнорувати. Саме тому варто сьогодні озвучувати їх і думати про шляхи вирішення.
- ЗДОРОВ’Я
Насправді це перше і найголовніше. Вже зараз багато хто в різних країнах говорить про критичні наслідки карантину. Відсутність фізичної активності, постійне перебування в замкнутому просторі призводить до критичної втрати імунітету дітьми. Заклики від влади повністю заборонити літні табори начебто мають логічне обґрунтування, але насправді просто переносять проблему в іншу площину.
Вберігши сьогодні дітей від короновірусу і не маючи реальних програм з відновлення імунітету дітей, восени ми будемо мати величезну кількість хворих дітей. І я боюсь, що повна відсутність розуміння цієї проблеми лише погіршує ситуацію.
Отже, нам потрібно готуватись до навчання в режимі класів, що заповнені майже на третину. Звідси і випливає необхідність зафіксувати кращі досягнення онлайн навчання. Бо на найближчий рік школа буде змушена існувати в стані карантину чи напівкарантину. Без зв’язку з коронавірусом.
- ОЦІНКИ
Не для кого не секрет, що карантин докорінно змінив оцінювання роботи дуже багатьох учнів. Коли фактор персоніфікації учня перестав грати визначальну роль, на перший план вийшли знання. Тому багато хто з вчорашніх двійочників-трійочників раптом стали ледь не відмінниками, а дехто з вчорашніх відмінників значно погіршив свої оцінки.
Власне, ми спостерігали процес нормалізації системи оцінювання знань. І це є позитивом. Але якщо з першого навчального дня ця тенденція не буде збережена, будемо мати вибух невдоволення з боку батьків та учнів. Себто повернення до докарантинної системи оцінювання вже не є реальним. Потрібно формувати нові підходи. І це формування доступне на рівні шкіл і вчителів і не потребує міністерських директив.
- ФІНАНСИ
За найоптимістичнішими прогнозами, результатом карантину і діяльності влади стало тотальне падіння економічних показників. Закриваються фірми та заводи, люди втрачають роботу. Восени це буде особливо помітним. У результаті школа стане перед фактом того, що більшість батьків просто будуть не здатні фінансувати бодай мінімальні потреби школи. Це потрібно чітко усвідомити всім директорам шкіл.
Побори на ремонти-закупівлі залишились в минулому. І це вже не питання принципової позиції батьків, а просто реальність країни з падаючою в прірву економікою. Тому потрібно зараз думати, що робити, а не сподіватись на продовження казкового світу, де фінанси батьків все вирішують.
- КОНКУРЕНТНІСТЬ
Карантин дав можливість дітям та батькам оцінити вчителів в контексті конкурентного середовища. Реального. Хтось з вчителів виявився суперовим, а хтось повністю дискредитував себе. І це наочно показало, що всі розмови про підвищення зарплат можуть відбуватись лише за шкалою оцінки якості навчального процесу, а не «оптом». Гарний вчитель повинен отримувати більше. Поганий – менше. Після карантину це стало аксіомою. Інше питання, як саме цю аксіому втілити в реальність освітнього процесу?
- ГАДЖЕТИ
Лише дуже тупий та непрофесійний вчитель не зрозумів, що гаджет – це робочий інструмент, а не ворог. Використовувати гаджети потрібно. І цьому потрібно вчитись.
Всі спроби повернутись до докарантиних часів із закликами заборонити гаджети в школі – вже не працюватимуть. Отже, володіння методиками роботи з гаджетами стає не просто бонусом, а вимогою до професії вчителя.
Я перерахував лише декілька пунктів. Зрозуміло, що їх значно більше. Але це те, з чим школа стикнеться вже 1 вересня. Спроби ігнорувати ці проблеми – шлях до конфліктів. Потрібно спільно шукати шляхи вирішення проблем, розуміючи, що це далеко не теорія, а реальність…
