Великоднє послання архиєпископа та митрополита Теодора Мартинюка на 2025 рік Божий.
Преосвященні владики, Всесвітліші і Всечесніші отці, Преподобні брати і сестри у монашестві, любі брати семінаристи, дорога родино вірних Тернопільсько-Зборівської архиєпархії, Бучацької та Кам’янець-Подільської єпархій, усієї нашої митрополії
«Хоч і до гробу зійшов ти, Безсмертний, то адову зруйнував ти силу і воскрес, як переможець, Христе Боже, жінкам мироносицям звістивши: Радуйтеся! І мир дарував ти своїм апостолам, упалим же подав воскресіння».
(Кондак Пасхи)
Христос воскрес!
Дорогі у Христі! Кожного року у пасхальний час християни переживають найбільше таїнство своєї віри – Воскресіння Христове. Воно є кульмінацією надії, яку Бог дає людині. Він увійшов у земну історію, маніфестуючи Свою владу над законами природи, включно із природним законом смерті.
Воскресіння Ісуса не є подією самою по собі. Воно є завершенням історії хреста, терпіння та смерті Божого Сина. Особливим у ній є триденне перебування Спасителя у гробі. У цій історії Його перебування у гробі є містком, що пов’язує хрест із воскресінням. Цей період спочатку позначений смутком, бо виглядає, що Ісус, як особистість, зазнав поразки, а смерть отримала владу також і над Ним. Проте триденна темрява завершується світанком. Смуток і туга переростають у радість та надію. Син Божий воскрес! Про це звіщає жінкам-мироносицям ангел біля гробу, від якого він сам відкотив камінь:
«Знаю бо, що ви шукаєте Ісуса розіп’ятого. Нема його тут, бо він воскрес» (Мт 28, 5-6).
Триденне перебування Ісуса у гробі є також великою таємницею Воскресіння. Євангелисти не розповідають, що відбувається протягом цих трьох днів з Ісусом, очевидно, тому що це є таємницею і для них. Зрозумілим є те, що Він перебуває у гробі. Однак це перебування не є самотністю. Він – в обіймах Отця. Лише Отець спроможний потішити та підтримати тоді, коли всі людські середники уже вичерпані. Фізична смерть є тією останньою крапкою, що засвідчує безсилля земних чинників.
Порожній гріб стає першим елементом правди про воскресіння Христа. Для Христових учнів відсутність померлого у гробі та похоронні полотна, що лежали на тому самому місці, стали знаком, який їм допоміг розпізнати воскресіння Ісуса. Старші народу підкупили сторожу, щоб вона розповсюдила брехливі чутки про викрадення тіла учнями (Мт 28, 11-15). Але жоден підкуп не може затьмарити правди. Так, її можна трохи заглушити, але жодна неправда, навіть якщо й куплена за гроші, не має сили затерти правду. Це дороговказ, який дарує для християнина історія про Воскресіння Христове. Життя у правді – це найкраще свідчення віри у Христа. Воно для всього нашого народу має виняткову цінність.
Очевидці, які зустріли Воскреслого, зіткнулися з цілком новою реальністю, що переходила межі їхнього життєвого досвіду. Вона приголомшила їх своєю незвичайністю і спонукала до свідчення. Цей досвід потребував від учнів певного часу для внутрішнього переосмислення. Подібні виклики напевно постають часто і в нашому житті, особливо у сьогоднішній тривожний час. Однак пам’ятаймо, що Христове воскресіння є поривом у цілковито новий вимір життя, що вже більше не підпорядковане законові смерті.
Дорогі брати і сестри!
Для багатьох поколінь українців Світле Воскресіння Христове було святом надії. Слова «Христос Воскрес! Воскресне Україна!» засвідчували віру у віднову Української Держави та довіру незбагненному Божому Провидінню. Ми покликані бути свідками цієї надії. Хоч довголітня темрява виснажливої війни ще триває, однак світанок попереду, він обов’язково буде.
Бажаю, аби світло Воскреслого Христа перемінило у ці святкові дні серце кожного українця, наповнило його надією та відвагою продовжувати розпочатий шлях. Нехай вістка про Воскресіння Божого Сина змінить смуток на радість, як змінила смуток жінок-мироносиць та апостолів. Нехай це світло, що виходить з порожнього гробу, поглине темряву неправди. Будьмо певні – для Бога-Отця, Який воскресив Ісуса з мертвих та дав Йому перемогу над смертю, немає нічого неможливого. Нехай вістка про Христове Воскресіння прийде до кожної української родини; на фронт до наших захисників та захисниць; до капеланів і волонтерів; до родин, які втратили своїх рідних, та до сімей, рідні яких зникли безвісти. А наших воїнів, які загинули захищаючи рідну землю, Воскреслий Христос нехай запровадить до Царства Небесного!
Христос воскрес! Воскресне Україна!
Благословення Господнє на вас!
†Теодор Мартинюк,
архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський
Дано у Тернополі, при Архикатедральному соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці, у день святих апостолів Іродіона, Агава, Руфа, Асинкріта, Флегона і Єрма
8 квітня 2025 року Божого.