Любов Бурак, яку весь світ знає за псевдонімом Дзвінка Торохтушко — постать унікальна для тернопільського культурного простору. Її вірш-молитва «Побудь, мій Боже, отут зі мною» сьогодні викарбуваний на шевронах, наплічниках та в серцях українських бійців. Написаний восени 2014 року після трагедії в Іловайську, цей текст давно переріс статус авторського, ставши справді народним духовним гімном війни.
Шлях Дзвінки до літературного олімпу почався у Кременці. Дитинство майбутньої письменниці було непростим: зростала без батька, у скромних статках, де головними книгами в хаті були Біблія та перекидний календар. Проте саме в цьому місті сформувався її бойовий характер та з’явився славнозвісний псевдонім. Його першу частину — Дзвінка — випестив у мріях батько, а другу — Торохтушко — жартома дав улюблений вчитель за надмірну допитливість та балакучість юної Люби.
Родина як фортеця: дружина капелана та мати воїнів
Життєпис Дзвінки Торохтушко нерозривно пов’язаний із боротьбою за українську ідентичність. Разом із чоловіком, отцем Петром, вона пройшла шлях утвердження греко-католицьких парафій на сході України — у Дніпрі та Марганці, де доводилося протистояти тиску Московського патріархату. Сьогодні отець Петро продовжує свою місію як військовий капелан на Харківщині.
Родина Бураків — це приклад беззастережного служіння. Коли почалася війна, сини Дзвінки — Іван та Мар’ян — не вагаючись пішли на фронт. Для матері-письменниці війна стала не просто темою для книг, а щоденним очікуванням короткого дзвінка або повідомлення: «Живий». Саме тому її твори, зокрема роман «Масік» (названий за позивним сина), позбавлені вигадки — це живі історії, записані з почутого на волонтерських дорогах чи в коротких розмовах з пораненими друзями.
Світлячок у темряві: література, що лікує
У доробку Дзвінки Торохтушко вже 17 видань. Особливе місце серед них посідає книга «Світлячок-охоронець», присвячена пам’яті загиблого друга Андрія Дрьоміна (позивний «Світляк»). Ця казка про війну стала для багатьох українських батьків інструментом, за допомогою якого вони пояснювали дітям події АТО та сутність героїзму. Книга обійшла пів світу, несучи правду про українську боротьбу.
Письменниця переконана, що війна, попри весь біль, стимулювала попит на якісне українське слово. Сьогодні на літературних форумах саме біля стендів із ветеранською та волонтерською прозою збирається найбільше людей, що свідчить про глибокі зміни в суспільній свідомості.
Волонтерство та «кукуха»: рецепт стійкості від Дзвінки
Окрім творчості, Дзвінка значну частину часу присвячує волонтерству. Вона жартує, що іноді в поспіху може натягнути футболку з написом «Відьми не старіють» і піти в ній до церкви замовляти службу за хлопців, чим неабияк дивує побожних парафіянок. Проте за цим гумором та самоіронією ховається титанічна праця: збори на дрони, автівки та спорядження, що тривають роками без відпочинку.
Своє майбутнє і майбутнє України Дзвінка Торохтушко бачить через призму щоденних дій. Її девіз: «Жити проблемами сьогоднішнього дня і не істерити через помилки минулого». Вона продовжує писати, волонтерити та тримати «кукуху» на місці, надихаючи своїм прикладом тисячі підписників у соцмережах та читачів по всьому світу.
Читайте більше: Власний дім у чотири роки: зірковий тернополянин Віктор Павлік придбав нерухомість для сина.
Власний дім у чотири роки: зірковий тернополянин Віктор Павлік придбав нерухомість для сина
