Поліна з Херсона вже вдруге за дев’ять років свого життя втрачає дім. Уперше дівчина виїхала із родиною з рідного міста після початку повномасштабних бойових дій, вдруге — кілька днів тому, тікаючи від затоплення.
На залізничному вокзалі Миколаєва Поліна малює у дитячій точці «Спільно», поки її мама Інна отримує фінансову допомогу та гуманітарний набір від працівників мобільної бригади ЮНІСЕФ.
Жінка зізнається, що сьогодні відчуває неприємне дежавю. «Минулого року ми також із Поліною тікали з дому, прихопивши пару валіз. Так само їхали в чуже місто починати все спочатку. Добре тільки те, що в цій важкій ситуації нам знову допомагають», — говорить 33-річна Інна, гойдаючи в колясці молодшу чотиримісячну дочку Катерину.
Мама з доньками отримали грошову допомогу, гігієнічний набір та рюкзаки, що знадобляться родині в подорожі.
Волонтерка мобільної бригади Миколаєва Олеся Богданова допомагає Інні розпакувати коробку з гігієнічними засобами. «Наші бригади кожного дня чергують на вокзалах Миколаєва та Одеси. Ми зустрічаємо сім’ї, оформлюємо для них грошову допомогу, надаємо консультації та видаємо набори, що стануть у пригоді в дорозі, — рюкзаки з ліхтариками, водою, павербанком та засобами дитячої гігієни. Через затоплення люди дуже збентежені та потребують допомоги», — розповідає пані Олеся. У складі мобільних бригад ЮНІСЕФ працюють психологи, соціальні працівники, юристи та вихователі. Всі вони раді допомогти сім’ям, які тікають від затоплення та обстрілів.
Сім’я Інни майже рік прожила у Львові, але нещодавно повернулася до Херсона в надії, що обстріли вщухатимуть.
«Коли ми через війну тікали з Поліною до Львова, то отримали від ЮНІСЕФ зимові речі. Зараз я вже маю двох дочок: поки ми жили як переселенці, в нас народилася друга донечка Катя. І ось знову нам доводиться тікати з дому та звертатися по допомогу», — мати двох дітей тепер планує переїзд до Одеси, допоки наслідки затоплення у Херсоні не будуть ліквідовані.
Багатоповерховий будинок у Херсоні, у якому мешкала родина, частково затоплено. До того ж там зараз немає ні світла, ні питної води, ні газу. «Я не зможу в таких умовах жити з немовлям. Вода відходить, але обстріли тривають», — додає Інна.
Жінка каже, що війна й затоплення негативно вплинули на емоційний стан її старшої дочки Поліни. Навіть мрії в дитини змінилися.
«Раніше я хотіла бути моделлю, але тепер вирішила, що буду волонтеркою. Мені було дуже сумно через те, що багато тварин утонуло й померло. Ми з мамою бачили, що будинки з Херсона вода несе в море. Я б хотіла допомагати тваринам у біді», — із сумом говорить дівчинка.
Прокоментуйте