Російський президент Володимир Путін у своїй статті для американського журналу The National Interest знову закликає до проведення зустрічі лідерів п’яти країн – постійних членів Ради Безпеки ООН. Він фактично прирівнює цей саміт до Ялтинської конференції, на якій лідери країн-союзниць у Другій Світовій війні поділили Європу і сфери впливу в світі.
Про значення Ялтинської конференції написані вже тисячі монографій і я не буду повторюватися. Зауважу лише, що ситуація у момент перемоги союзників над нацизмом і сучасна ситуація в світі значно відрізняються. Рішення Ялтинської конференції багато в чому були вимушеними, вони були обумовлені тим, що для перемоги над Гітлером західним демократіям довелося вступити у союз зі Сталіним. У результаті велика частина Європи на десятиліття виявилася за “залізною завісою”, були зламані мільйони доль, завдано величезних економічних збитків країнам, окупованим Радянським Союзом. Путінська Росія досі втручається у долі сусідніх країн, провокує конфлікти, вбиває і руйнує – а сама при цьому залишається прикладом деградованої держави і суспільства, карикатурою на “імперію зла”.
Незрозуміло при цьому тільки одне: чому західні демократії повинні знову ділити світ з господарем Кремля?
Але Путіну – хочеться. І ще йому дуже хочеться розділити Україну. Уважний читач його статті помітить, що російський президент, коли буде розповідати про участь Радянського Союзу в спільному з Гітлером знищенні Польщі, більше не буде повторювати фрази радянської пропаганди про возз’єднання українського і білоруського народів. Окуповані СРСР території він називає “східні креси” – так, як це прийнято у польській історіографії. І лише мимохідь зауважує, що це частини території Білорусі, України та Литви.
На думку Путіна, якби не радянська окупація, “мільйони людей різних національностей, у тому числі євреї, які жили під Брестом і Гродно, Перемишлем, Львовом і Вільно, були б кинуті на знищення нацистам і їхнім місцевим поплічникам – антисемітам і радикал-націоналістам” .
Тобто тепер уже мова йде не про возз’єднання українського і білоруського народів, а про допомогу євреям! І це у той час, коли СРСР практично закрив в’їзд на свою територію євреям з окупованих нацистами регіонів Польщі. Та й у тих, кому вдавалося перейти через новий кордон, була непроста доля – ГУЛАГ і навіть розстріл.
Найвідоміші єврейські політики Польщі, Віктор Альтер і Хенріх Ерліх, загинули у радянській в’язниці в Самарі вже 1943 року, коли війна з Гітлером була в самому розпалі, коли був Голокост! Так що не про євреїв Сталін дбав. І не про євреїв печеться Путін.
Йому потрібна Україна. І його стаття чітко показує, як він хотів би розділити непокірну країну. Собі забрати ту частину, яка була до 1917 року в складі Російської імперії. А з Заходом “поділитися” територією Галичини. Дуже простий план. І божевільний. Але ось тільки Путін у нього вірить.
Віталій Портников
FB
