“Віктор Ярославович до війни працював далекобійником. Разом із дружиною Іриною Степанівною виховував двох синів – Максима і Дениса. Старший, Максим, обрав собі військову професію, навчався у військовому ліцеї, згодом закінчив Національну академію прикордонної служби України. Зараз служить на Одещині. Тож коли 24 лютого Росія розпочала повномасштабний наступ на Україну, Віктор Ярославович пішов добровольцем на фронт. Сказав: «не можу сидіти вдома, коли мій син там, на лінії небезпеки».
Віктору Ярославовичу було 43 роки. Вічна йому пам’ять і щирі співчуття рідним”, – повідомляють у Підгороднянській громаді, – інформує За Збручем.
Тернопільщина практично щодня втрачає своїх найкращих воїнів у війні з агресором. Та ми впевнені, що Україна переможе та обов’язково поверне усі захоплені землі.
Слава ЗСУ! Слава Україні!
Прокоментуйте